Не одяг красить людину, а добрі справи

0
14

sclxmdyblfecd

 

У тридесятому царстві, у казковому государстві, жив собі Іван. Та був він кульгавим, кривим, бридким. Діти з нього глузували, дорослі шепотілись та обходили десятою дорогою. Мовляли, що то у їхньому селі якась нечиста сила водиться та в Івановому  тілі живе. І все ж то те, але був Іван дуже доброю та щирою людиною. Ніколи не мене ані голодної собаки, ані маленького кошеня, все приводить їх собі додому, накормить, відігріє та відпускає. Усім він допомагає, усе знає, і дорогу бабусі підкаже, і м’яч, що діти закинули у річку витягне. Але ніхто його не любив. Кожен день виходив Іван на галявину, а люди тільки дивились на нього та сміялися. Зітхне Іван, подивиться на своє відображення в калюжі, що залишив свіжий дощик ще в ночі та піде додому. Зачинить двері, вікна, позастеляє усі дзеркала, сяде біля столу й заплаче.

І було би так завжди, але… Одного ранку у село завітав злий дракон. І говорив він: «Віддайте мені саму гарну дівчину або я знищу усе місто!». І почалась серед селян суперечка. Ніхто не хотів віддавати своєї доньки у лапи цього монстра, усі шукали героя, котрий зможе вбити злого дракона. Іван, тільки-но почувши звістки, що ходили по вулицям села, відразу попрямував до лігвища злодія, котрий вимагав життя красуні. Та почалась серед них бійка не на життя, а на смерть! Три дні і три ночі бився Іван з величезним драконом та, нарешті, переміг!

Почувши це, селяни впали в ноги своєму герою. Та вже ніхто не звертав уваги на те, як виглядає Іван та у що він одягнений, тому що люди зрозуміли, що не одяг красить людину, а добрі справи!

Панченко Дар’я