Любити когось або щось до безтями – це добре чи погано?

0
28

1

Любов – це найгарніше почуття у світі, котре окриляє та боготворить людське серце. Коли людина кохає когось – вона поринає у величезне щастя, не помічаючи якихось життєвих перешкод.
Але, завжди треба мати деякий баланс та розрізняти кохання від залежності од іншої людини. Коли у серці горить любов, воно не має меж і починає випалювати й саму душу. Отже, кохання до безтями робить людину сліпою до навколишнього світу. Воно змушує розум зосереджуватись лише на одному об’єкті, котрий займає увесь простір і не дає людині жити повноцінно та помічати якісь навіть маленькі радості світу. У таких випадках, людина потребує допомоги спеціалістів, котрі відкриють їй очі на навколишній світ та покажуть, що на землі, окрім коханої людини є ще багато цікавого.
У житті існує безліч різних прикладів, котрі підтверджують, що кохання до безтями все ж таки живе у деяких людських серцях. Наприклад, візьмемо до уваги відомого усім Наполеона. Він настільки любив свою кохану Жозефіну, що, мабуть, життя без неї для нього зовсім не існувало. Кохання Наполеона було безмежним, щирим, ніжним. І, коли він помирав, його останніми словами були: «Франція, армія, авангард, Жозефіна». Окрім цього, деякі люди кохають до безтями знаменитих зірок та вважають, що краще них на землі немає нікого.
Все ж таки, я вважаю, що кохання до безтями – це дуже погано. Людина, осліплена любов’ю, може не замічати якихось гидких сторін свого партнера. Найкраще – це кохати, але окрім цього милуватися навколишнім світом і не бути до безтями залежним до цього чоловіка. Як свідчить народна мудрість: «всього хорошого повинно бути потроху».

Панченко Дар’я